Історія Мальтійського ордену

«Збереження віри і допомога потребуючим» - незмінне гасло Мальтійського ордену, чиїм безпосереднім організаційним утворенням та наслідником духовної спадщини є Мальтійська служба допомоги. Перш ніж звернутися до сучасної історії Ордену та його наступників, вважаємо за доцільне надати короткий історичний виклад перебігу подій, пов‘язаних із Мальтійським орденом, його формуванням і діяльністю, аби задовольнити цікавість тих, котрі знають про існування Ордену, але прагнуть докладнішої інформації. Від часів правління Константина Великого (306-336 рр.), з часу віднайдення Гробу Господнього погляд християнського світу був звернений до Святої Землі, до Єрусалиму, а потік прочан до святих місць вже не припинявся. Для сприяння і допомоги їм у цій далекій і небезпечній мандрівці до Палестини існувала ціла мережа допомогових пунктів, де подорожні могли знайти притулок і харчі, убогі - подаяння, хворі - кваліфікований догляд. Існують документальні свідчення про те, що 1099 р., здобувши Єрусалим (I хрестовий похід), хрестоносці вже застали там шпиталь, посвячений Йоанові Хрестителю. Число місць у ньому сягало 2 тис., у чоловічому і жіночому відділеннях надавалась допомога пораненим і хворим незалежно від віросповідання, і використовувались методи передової тоді арабської медицини. Провадив шпиталь брат Жерар (помер 1120 р.), а персонал становила спільнота братів. По взятті Єрусалиму до них приєднався чималий гурт хрестоносців, а невдовзі подібні шпиталі почали виникати і в інших місцях. Незабаром було здійснено рішучі кроки в напрямку формування релігійного братства: 1113 р. папською булою затверджено статут чернечого братства, релігійне правило якого передбачало три обітниці: цноти, бідності і послуху. Окрім шпиталів і притулків, у володінні братства на той час з‘являється близько 50-ти фортець у Святій Землі, а внаслідок зростання мілітаризації (через потребу захисту паломників в дорозі з порту Яффи - головного пункту висадки європейців у Палестині - до Єрусалиму, захист Гробу Господнього, очищення околиць від розбійників і невірних) йоаніти перетворюються на військово-релігійну організацію і разом із тамплієрами становлять постійно боєздатну силу для захисту Королівства Єрусалимського. В цей період у назві організації «братство» змінюється на «орден». Перші документальні підтвердження участі Ордену в боротьбі проти невірних датовані 1137 р., а незабаром Орден відіграв вирішальну роль у ключових перемогах хрестоносців під Аскалоном (1154 р.) та Акрою (1191 р.) Після падіння Акри 1291 р. (другої столиці йоанітів і останнього оплоту християн у Святій Землі) рештки братів перебираються на Кіпр, а 1306-1310 рр. займають острів Родос - родючий, з великою кількістю зручних гаваней, поблизу можливого театру бойових дій із мусульманами. Варто згадати, що після ліквідації у 1312 р. ордену тамплієрів велика частка їхнього майна за межами Франції була передана папою лицарям родоським. За двісті років перебування на Родосі остаточно уклалась чітка ієрархічна структура Ордену і його устав. Це військово-духовна організація, у духовному житті підпорядкована папі, повністю незалежна від світської влади, з правами держави. На Родосі будується величезний шпиталь, палац, укріплення, школи, розширюється і вдосконалюється флот (використовуються найкращі досягнення морської справи з усього світу). Йоаніти продовжують воювати з турками і мамелюками, здійснюючи рейди на узбережжя Леванту, Малої Азії, Єгипту, постійно збільшуючи свою військову міць. 1480 р. за неймовірно важких боїв, з величезними матеріальними втратами Ордену вдається відбити напад турецького султана Мехмеда II. Це одна зі знаменитих осад в світовій історії, бо незчисленні неприятельські сили були розбиті незначною кількістю безстрашних і мужніх воїнів. Але 1522 р. під натиском Сулеймана Пишного (на той час уже батька однорічного Селіма - сина, народженого його коханою Хуррем - русинкою Роксоланою, в подарунок якій він і здобуває острів) лицарям доводиться залишити й Родос. Осада тривала півроку, а боронилися лицарі знову надзвичайно мужньо і хоробро, і в умовах виразної меншості демонстрували приховані внутрішні ресурси людини. Вражений побаченим, Сулейман шляхетно дозволяє братам залишити острів на умовах почесної капітуляції - забрати зі собою всі прапори і знамена, християнські реліквії з храмів, рукописи, архіви та раритети Ордену, бойові гармати і надає кораблі для відбуваючих з Родосу. Сім років брати шукали притулку. Нарешті 1530 р., за посередництва папи Климента VII, Орден отримує у володіння від імператора Священної Римської Імперії Карла V острів Мальту разом із архіпелагом, за що воїни Ордену повинні були охороняти Середземне море від турків та африканських корсарів, обіцяючи збереження нейтралітету у міжєвропейських конфліктах. Будучи впродовж двох з гаком століть щитом Західної Європи від мусульманського світу, Орден незмінно отримує в своє розпорядження чималі кошти з материка, які, своєю чергою, сприяють неабиякому розквіту духовної та матеріальної спадщини. 1565 р. йоаніти знову зустрічаються з Сулейманом Пишним. Відбувається т. з. «Велика облога» - одна з найбільших битв між християнами та мусульманами. Перемога європейської зброї стала початком занепаду турецького володарювання в Середземномор‘ї і апогеєм військової слави Ордену. На цей час припадає розквіт Мальти: морська академія вважалась найкращою у світі, лікарська справа славилась на цілу Європу, мальтійський коледж отримав статус університету, бібліотека столиці Ла-Валетти була однією з найбільших у світі. З сер. XVI ст. Мальта стає своєрідним центром світової науки - тут європейські вчені вільно співпрацювали та спілкувалися з ученими держав Сходу. У XVI-XVII ст. під прапорами Португалії, Іспанії, Франції (в руслі колоніальної політики європейських держав) лицарі відігравали також велику роль у колонізації Канади, Антильських островів, Індії, Бразилії. Часи змінювались... Зі зміною геополітичних планів у Франції (яка мала великий вплив на Орден, саме там знаходилась більшість його маєтностей), що якраз налагоджувала дружні взаємини з Османською імперією, поліційні дії лицарів щодо осман були вельми небажані. Орден поступово втрачає свій провідний статус у Європі. У XVIII ст. мальтійський флот занедбано, а в рядах братів спостерігається значний моральний занепад. Етнічні Українські землі у XVII ст. певним чином виявляються пов‘язаними з історією Мальтійського ордену. На українсько-білоруських та польських землях, які після розпаду Речі Посполитої відійшли до Росії, було засновано Велике пріорство Мальтійського ордену, а незабаром Ордену було передано всі маєтності єзуїтів у Польщі. Французька революція зі своїм потужним антиклерикалізмом поклала край існуванню Мальтійського ордену у Франції. Ухвалою Конвенту 1792 р. Орден було позбавлено всіх володінь у Франції, а членів Ордену вигнано за межі держави. 1798 р. Орден втрачає Мальту на користь французів на чолі з Наполеоном Бонапартом під час його походу на Єгипет. Великий магістр Ордену Хомпеш подає у відставку, а частина лицарів, що на запрошення російського імператора знайшла притулок у далекій Росії (ще 1797 р. імператор дає дозвіл заснувати в Росії Великий пріорат Мальтійського ордену, що складався з двох - римо-католицького і російського православного), вибирає своїм наступником (всупереч орденському статуту) Павла I. Проголошення 1798 р. одруженого, не католика, без чернечих обітів Павла I главою католицького лицарсько-монашого ордену не визнається папським престолом, і досі залишається в історії Ордену нелегітимним. Та 1801 р. від рук заколотників Павло I гине, а наслідник російського престолу Олександр I, намагаючись привести до керівництва Ордену законний уряд, ініціює нові вибори. Великим магістром стає кандидат від Великого Католицького Російського пріорату італієць Томмасі. Його затверджує папа Пій VII, а капітулу Ордену переносять до Італії. 1817 р. (за ухвалою Олександра I) діяльність Ордену в межах Російської імперії припиняється. У XIX ст. Орден втрачає свої чималі маєтності й у багатьох країнах Європи, найбільше ж - на німецьких землях. У 1834 р., по трьох десятиліттях мандрів Італією та Іспанією, Орден нарешті осідає в Римі, де й по сьогодні знаходиться його головна резиденція. У другій половині XIX ст. Орден набуває сталих, притаманних йому й донині, обрисів, перетворившись на велику міжнародну благодійну католицьку організацію. Однак світова спільнота визнає його ще й як суверенну державу, володіння якої користуються правом екстериторіальності, і яка декларує свій нейтралітет (подібно до держави Ватикан). Мальтійський орден підтримує дипломатичні відносини на рівні послів із 104 державами світу, а також представлений постійними делегаціями при ООН, Комісії європейських співтовариств, Раді Європи, ЮНЕСКО, ВООЗ та в інших поважних міжнародних організаціях. У 2008 р. встановлено двосторонні дипломатичні відносини між Орденом і Україною. Сьогодні, як і раніше, можна з певністю говорити про елітарний характер Ордену, навіть після того, як, згідно з його новим статутом 1961 р., до Ордену було дозволено приймати осіб незнатного походження. Аристократи крові запросили до свого кола аристократів духу, еліту політичного й економічного світу, інтелектуалів. Соціальна орієнтованість - виразна ознака діяльності Ордену. Особливим напрямом роботи від початку XX ст. стала боротьба з проказою, допомога біженцям, забезпечення базових потреб під час природних та техногенних катастроф, допомога у подоланні наслідків військових конфліктів. Це понад дві сотні проектів в Азії та Африці щороку. Предметом пильної уваги Мальтійського ордену залишається й релігійно-церковна, освітньо-виховна, культурна діяльність. Джерело матеріальних ресурсів Ордену, основу його доброчинності становлять чималі пожертви від різноманітних церковних і громадських організацій, приватних осіб, також прибутки від нерухомого майна в багатьох країнах світу. Високі духовні, сповнені жертовної любові до ближнього, цілі, що надихали перших госпітальєрів XI ст., не лише не загубилися у сум‘ятті віків, а навпаки - зміцніли і, звільнившись від спокус цього світу, стали моральною нормою, що в ім‘я Господнє вимагає безумовного служіння ближньому тут і тепер. Детальну інформацію про історію, структуру та діяльність Ордену можна отримати на www.orderofmalta.org